Пам’ятка до написання твору

Історичні персоналії

Вимоги безпеки для учнів під час канікул

Пам'ятка "Як навчитися виразно читати віршові твори"

1. Вдумливо прочитай вірш;

2. З'ясуй лексичне значення незрозумілих тобі слів;

3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір;

4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) стрижневе слово, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно голосом виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи реченні);

5. Познач олівцем паузи:

а) кома - ледь помітна пауза (позначка - /);

б) двокрапка й тире - помітна пауза (позначка - //);

в) крапка - явна пауза із інтонацією завершеності (позначка - ///);

6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон читання:

а) підвищення тону - стрілка вгору ();

б) зниження тону - стрілка вниз (Ї);

в) рівний тон - горизонтальна стрілка (®);

7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок;

8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам'ятовуй їх послідовність;

9. Вивчивши вірш напам'ять, виразно прочитай його своїм близьким і з'ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання.

Вимоги до виразного читання

1. Відтворення емоційної насиченості твору (внутрішнє "бачення", робота творчої уяви читця - особливо поетичного тексту).

2. Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише фактичного змісту тексту.

3. Вміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам.

Прийоми навчання читати виразно

1. Урахування інтонаційного забарвлення кожного розділового знака.

2. Прийом показу як наочна ілюстрація для того, щоб викликати в уяві живі картини, бажання прочитати твір.

3. Прийом зіставлення спонукає до обговорення, оцінки і вибору потрібної інтонації, запобігає помилкам (зіставлення виконання учнів і вчителя, двох учнів, відтворення інтонації з відтінком шаржування тощо).

4. Усне малювання сприяє розвитку творчої уяви, допомагає наблизитися до розуміння образів.

5. Бесіда за продуманими запитаннями (мета - зрозуміти смисл, уявити картину, визначити почуття автора, ставлення учнів, знайти кращі інтонації).

6. Хорове читання (позбавити дискомфорту й знайти найоптимальніше звучання).

7. Читання в особах (пошук варіантів виконання, випробування здібностей у різних ролях).

8. Аналіз досягнень і недоліків у техніці мовлення, орфоепії, наголосах, логіці читання, емоційно-образній виразності (конкретні, суттєві зауваження, співчуття, щира доброзичливість).

9. Уважне слухання (використовуючи музичний запис як зразок, доцільно давати додаткові завдання:

1) вдумливо, уважно прочитати текст очима;

2) прочитати голосно, вслухаючись у власне виконання, або читати текст очима так, щоб відчути, як він звучить;

3) прослухати цей текст у виконанні артиста і зіставити його інтонаційну редакцію зі своєю).

Пам'ятка декламатора

1. До читання напам'ять повтори про себе текст вірша;

2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу;

3. Назви автора й твір, який читатимеш;

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача;

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз;

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх;

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається насамперед темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.

Кiлькiсть переглядiв: 42